«Українська мова – мова барвінкова»
«Українська мова – мова барвінкова»
Мова – це неоціненний, божественний дар, який дано людині. Вона супроводжує нас від самого народження й аж до смерті. У щоденній практиці спілкування не обійтися без мови. І навіть коли ми думаємо, в пам'яті відтворюємо відомі нам слова і фрази. Власні думки формулюємо і передаємо за допомогою мови. Світ пізнаємо через мову, бо в ній накопичено життєвий досвід попередніх поколінь.
У людства планети Земля є багато різних свят. Серед них є й таке свято, як Міжнародний день рідної мови. Вперше цю дату було визначено на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави.
У нашій Баговицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів вже вкотре ми, не змінюючи традиції, 21 лютого відзначаємо Міжнародний день рідної мови. У цей день у навчальному закладі відбувся конкурс газет-стіннівок. Учні продемонстрували свою любов до рідного слова. Дуже приємно, що кожен з них розуміє, що мова – духовний скарб нації, це не просто засіб спілкування, це те, що живе у наших серцях. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.
Більшість учнів прийшли до школи у вишиванках. У цей день школа наповнилася барвами усіх кольорів веселки, у ній лунали звуки рідної пісні.
Дуже приємно, що бажаючих взяти участь у святі було дуже багато. Учні 6-7 класів хлібом-сіллю запросили глядачів до зали, підготували літературно-музичну композицію «Українська мова – мова барвінкова», а учні 5 класу виступили із гумористичною інсценівкою. Зі сцени лунали козацькі фанфари, пісні про Україну, рідну мову, звучали вірші:
Рідна мово моя, поетична, пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я,
Як народу душа: щира, добра, натхненна,
Ти найкраща у світі, бо рідна моя!
Ведучі звернулись до глядачів словами І.Малковича: «Хай це, можливо, і не найсуттєвіше, але ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви «і», а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви «є», що зрізаний з неба разом із ниточкою. Бо кажуть, дитино, що мова наша – солов’їна. Правильно кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати і такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов’їв, дитино».
Свято завершилося виконанням пісні «Україна». І ми надіємось , що любов до рідної мови та рідного слова ніколи не згасне в серцях і душах людей.
Ірина Антоняк,
вчителька української мови та літератури
Баговицької ЗОШ І-ІІІ ступенів